Мої фейли в Німеччині, частина 1
Велодоріжка, червоне світло, «мармелад» і метроном: вісім історій про те, як я вчився жити по-німецьки.
Перші поїздки до Німеччини були для мене суцільним уроком. Ось кілька фейлів, за які мені досі трохи соромно.
Велодоріжка
Йду з валізою і бачу на тротуарі гарну рівну смугу іншого кольору. Людей на ній майже немає, думаю, якась декоративна частина тротуару, з валізою там зручніше. Єдиний мінус: якісь агресивні велосипедисти, кричать і дзвонять над вухом. Лише згодом зрозумів, що йшов по Radweg, велодоріжці, і для німецьких велосипедистів я був ходячою перешкодою.
Червоне світло
Машин не видно й не чути, а на світлофорі червоне, і всі стоять. Дивні ці німці, думаю, можна ж іти. Пішов. Погляди, якими мене провели, я пам'ятаю досі. У Німеччині на червоне не ходять, особливо коли поруч діти.
Зарано
Домовилися на дванадцяту, а я прийшов о сьомій: автобус раніше приїхав. Ну й що, думав я, я ж не заважатиму. Для німців прийти на п'ять годин раніше так само дивно, як і запізнитися.
Кепка Audi
У музеї BMW у Мюнхені я гуляв у кепці з написом Audi. Це не зовсім фейл, але реакцію персоналу варто було бачити.
Marmelade
Спитав, що буде на сніданок у гуртожитку. Сказали: тости і Marmelade. Я довго шукав мармеладки, не знайшов і посварився з німцем, що він мене обдурив. Він був у шоці: на столі стояло з десяток банок джему. Marmelade німецькою це джем, а не мармелад.
Метроном
Deutsche Bahn, як завжди, запізнювався, і по гучномовцю оголосили, що зараз буде «Metronom». Для мене метроном це штука, що стукає на піаніно, і я ніяк не міг зрозуміти, як на ній доїхати до Гамбурга. Виявилося, metronom це регіональна залізнична компанія на півночі Німеччини.
Сільська дорога
Баварське село, машини їздять раз на годину. Я йшов по дорозі, бо тротуар був незручний, і планував відійти, коли машина наблизиться. Водії бачили мене за пів кілометра, сигналили, зупинялися і сварилися. У Німеччині пішохід іде тротуаром, навіть якщо машин немає.
Альпи без крему
Невисоко, сонечко трохи пече, але свіжо, краєвиди, засніжені вершини. А зранку обличчя червоне, як прапор Бранденбурга. У горах сонце підступне, крем потрібен завжди.