Мої фейли в Німеччині, частина 2

Хліб за дев'ять євро

В Аугсбурзі я зайшов у пекарню і розгубився від асортименту. Обрав круглий чорний хліб, найбільш схожий на наш. На касі виявилося, що він коштує 9 євро, і мені було соромно відмовитися. Хліб, до речі, був неймовірно смачний.

Пляж у Травемюнде

На вході на пляж нікого не було. Виявляється, гроші за вхід треба було просто залишити в скриньці. Я не помітив і не заплатив, а дізнався про це лише з розмови в автобусі до Любека. Німецька система довіри працює, якщо про неї знаєш.

Чорнобиль

У одному селі ми говорили з місцевими про футбол: згадували матчі «Баварії» з «Динамо» наприкінці 90-х, перемоги Кличків. Спитали, звідки я. Кажу: з Чернівців. Усі відсахнулися. Виявилося, вони почули «Чорнобиль» і злякалися радіації.

Американець і рибне рагу

Колега-американець у Гамбурзі замовив рибну страву. Офіціанти чесно попереджали, що вона специфічна, але він наполягав. Принесли щось на кшталт рибного рагу під соусом дивної консистенції. Можливо, це був Labskaus, класична гамбурзька страва моряків.

Вечір у Санкт-Паулі

Повертаючись увечері додому в Гамбурзі, я помітив, що зі мною фліртує дуже багато жінок. Уже подумав, що подобаюся всім німкеням. А потім згадав, що я в Санкт-Паулі, районі червоних ліхтарів.

Діти з інтернату

Я супроводжував групу дітей з інтернату. Один з них викинув пляшку з гори біля замку Нойшванштайн. А в зоопарку ці ж діти простягли мавпі палицю, яка застрягла в неї в роті. Довелося кликати персонал. Нас, на щастя, не вигнали.