Буба і Кікі: чому звуки мають форму

Подивіться на дві фігури: одна гостра й колюча, як зірка з променями-шипами, друга кругла й м'яка, як хмаринка. Одна з них «буба», друга «кікі». Як думаєте, котра яка?

Майже всі люди у світі відповідають однаково: колюча це «кікі», а кругла «буба». Цей ефект демонструє, що зв'язок між звуком і формою не завжди випадковий. Різкі звуки «к» та «і» асоціюються з гострими кутами, а м'які «б», «у», «а» з округлістю.

Ефект уперше описав грузинський психолог Дімітрі Узнадзе 1924 року, а в 1929-му схожий експеримент провів німецький психолог Вольфганг Келер зі словами «takete» і «maluma». Пізніше його підтвердили серед носіїв більшості мов світу. Цікаво, що в деяких мовах, зокрема мандаринській, турецькій і румунській, ефект виражений слабше або не простежується зовсім.

Для тих, хто вчить мови, з цього є практичний висновок: звучання слова справді може допомогти його запам'ятати.